Фронтові бої нашої Дивізії

31 березня 1945 року нашу Дивізію підпорядковано другій армії, а безпосередньо першому кавалерійському корпусові, і вона мала почати першого квітня протинаступ, щоб здержати просування большевицьких військ, що прорвалися між Ґляйхенберґом - Фельдбахом.

Наступ почався, як було запляновано, о год. 6.30 вранці першого квітня 1945 року, і після завзятих успішних боїв нашим частинам удалося закрити фронтовий прорив між Ґляйхенберґом - Фельдбахом. Майже всі наступальні наші частини визначались у боях своєю завзятістю і стійкістю. З бойовими успіхами прийшло одначе доволі трудне завдання - вдержання здобутого терену.

Район боїв нашої Дивізії називався «ґрабенлянд», можливо тому, що район пересікають річки, подібно, як північні допливи нашого Дністра. Всі вони пливуть з півночі на полудне. Хоч вони не творять серйозної перешкоди для переходу, проте до оборони надаються ліпше, ніж відкрите поле. До того терен з невисокими горами. Найвища - це Штраден гора (609 метрів), що панує над західнім районом. Бад Ґляйхенберґська гора (318 метрів). Незначно гориста околиця Фельдбаху, що розположений около 20 кілометрів від Мадярщини, та розкинені села, ліски, сади, дають незвичайно велику і догідну можливість доброго закритого підходу до всяких оборонних позицій.

Вище погір'я розкинене вже на лінії Ґрацу. Там великою перешкодою є ріка Мур, що її хотіли захопити большевики в своєму першому прориві, але це їм не вдалося.

Ґляйхенберґський замок цікавий своїм положенням. Він на горі. З нього можна далеко бачити все довкілля. Той замок розділяв большевицькі становища, і тому большевики намагалися за всяку ціну здобути цей замок. До замку ворог мав дуже добрий підхід лісом і міг підійти туди на віддаль 50 кроків зовсім непомічений. Отже, замок насправді був найтруднішим пунктом нашої оборони. До замку також трудно було довезти постачання.

31 березня 1945 року мій курінь запасного полку вирушив у терен, щоб наводити порядок на дорогах, кудою проходили розбитки та втікачі мадярської армії. Над'їхав ген. Фрайтаґ і в розмові зі мною показав мені на карті схему дивізійного протинаступу на большевиків, що прорвалися між Ґляйхенберґом і Фельдбахом. Між іншим, большевицький прорив був зроблений в дуже догідному для наступу терені. На мою думку, Дивізія все ще не була повністю вишколена до бойових фронтових операцій, хоч і мала вже досвід у партизанській боротьбі, проте ж ця боротьба не була фронтовою боротьбою. Бракувало Дивізії фюзелерського куреня, що його завданням є очистка передпілля від ворожих невеликих відділів, щоб вони не гамували руху великих частин. Такий курінь має теж завдання вести розвідувальні дії. Цей курінь був віддалений від нашої Дивізії, перебував під Радкесбурґом і був підпорядкований 23 танковій дивізії. Другий важливий курінь, тобто саперів, укріплював Марібор. Ці обидва курені були частинами особливого призначення, вони були дуже потрібні нашій Дивізії, коли вона опинилася в безпосередній фронтовій боротьбі. Хто знає, яке важливе завдання мають сапери в обороні, а фюзелери в розвідці, той розуміє, що брак цих обидвох куренів Дивізія гостро відчувала.

Коли розглядати розподіл бойових завдань нашої Дивізії за пляном ген. Фрайтаґа, то до протинаступу він кинув два полки - 29 і 30, а 31 полк залишився в резерві. Проте на ліве крило наступу він кинув польово-запасний курінь, який зовсім не був ще готовий до фронтової боротьби, бо ж до цього куреня весь час прибували свіжі люди, мінялися старшини й підстаршини.

У важких боях частини нашої Дивізії здобули Штраден Коґель («Коґель» називають австрійці середню гору), здобули також і замок Ґляйхенберґ. У тих боях перемогли большевиків наші вояки, хоч і мали великі втрати. Може, успіх наших частин був іще тому, що на тому фронтовому відтинку не було ворожого летунства, ані танкових з'єднань. Не було летунства, ані танкових частин і з німецької сторони. Відношення сил на фронті було до 4-5 у ворожу користь, тобто була велика ворожа перевага в людях і артилерії.

Тому що вже війна кінчилася і Німеччину заливали переможні альянтські й совєтські війська, большевицьке командування вважало, що з німецької сторони на фронтовому Фелвдбахському відтинку не буде вже ніякого протинаступу. Проте наша Дивізія такий протинаступ зробила, і майже цілий місяць велися на тому відтинку завзяті бої, наступи та протинаступи з одної і з другої сторін. Були теж і критичні хвилини. В часі одної такої критичної хвилини ген. Фрайтаґ знову зголосив свою резиґнацію з командування нашою Дивізією, але корпусний командир не прийняв його резиґнації, а коли фронтова ситуація поправилась, тоді ген. Фрайтаґ знову обняв командування і залишився з Дивізією аж до капітуляції.

Проти нашої Дивізії стояли на фронті частини так званого третього українського фронту. Проти себе були в шанцях українці. Таку ситуацію намагалося використати большевицьке командування, посилюючи пропаґандивну війну. З нашої сторони, так само і з німецької замало присвячували уваги цій важливій воєнній ділянці. На пропаґандивний вишкіл почали висилати курсантів уже в останніх днях війни. Правда, на фронті було багато гучномовців, але нам бракувало добрих і здібних пропаґандистів, що вміли б виголошувати добрі пропаґандивні кличі, головно до силоміць змобілізованих наших братів і закинених на австрійський фронт. Добра пропаґанда з нашої сторони була там прямо конечна. На жаль, вона була слаба й неуспішна.

Ще від самого початку існування Дивізії були різні курси, наприклад, курс пропаґандивний зорганізував був Кляйнов, але від нього годі було сподіватися доброго пропаґандивного вишколу нашого вояцтва, зовсім йому чужого національно і психологічно. Тому треба пам'ятати про особливо важливе значення пропаґандивної війни в майбутньому.

Наприкінці квітня 1945 року до нашої Дивізії прибув генерал Павло Шандрук - голова Українського Національного Комітету й головнокомандуючий Української Національної Армії. З ним приїхали д-р Вехтер, полковник Бізанц і д-р Фріц Рудольф Арльт. Ген. Шандрук цікавився основно всіма справами Дивізії. У шефа штабу нашої Дивізії склалося про генерала Шандрука добре враження. На його думку, генерал Шандрук був добрий командир. Він відвідав теж майже всі фронтові частини, які склали тепер присягу на вірність Україні. Поїздки генерала Шандрука скріпили морально наше вояцтво. Між ген. Шандруком і ген. Фрайтаґом не було добрих відносин, і про це теж згадує шеф штабу в своїй праці про нашу Дивізію.