Формування нової Дивізії

З-під Бродів повернули 3000 нашого вояцтва. Близько вісім тисяч вояцтва було в запасному вишкільному полку, і таким чином почалось формування нової Дивізії.

Знову був брак наших старшин. Генерал Фрайтаґ хотів конечно провести обсаду сотень німецькими старшинами, включно до чот, але не було достатньо й німецького старшинського персоналу. Зі старшинських і підстаршинських вишколів прибули в тому часі до Дивізії випускники - 200 чоловік. Усі вони закінчили задовільно вишколи, з похвалами, але насправді все це були вишколи теоретичні, а не практичні. Практичний досвід вони вже здобували в часі боїв.

Воєнна ситуація для Німеччини погіршувалась з кожним днем. Безугавне бомбардування німецьких міст та індустрії наносило величезні втрати воєнній промисловості, невдачі на східньому фронті та успішне відкриття так званого другого фронту, тобто альянтської висадки в Нормандії, викликали зневіру та подразнення в німецьких старшинських колах.

Німецькі старшини в нашій Дивізії відносилися тепер ще гірше до нашого вояцтва, ніж перед тим. Кляйнов, наприклад, знову заборонив воякам співати українські пісні. Обов'язки сотника Палієва, що пропав під Бродами, обняв сотник Любомир Макарушка, й тепер приходилося йому терпіти різні капризи ген. Фрайтаґа та інших вищих німецьких старшин, неприхильне наставлених до нашого вояцтва.

Коли почався менш-більш нормальний військовий вишкіл новосформованої Дивізії, вибухло несподівано повстання у Словаччині. Штаб нашої Дивізії негайно одержав наказ вислати на Словаччину одну бойову групу, а потім переїхати туди цілій Дивізії на дальший вишкіл у тій країні. Наступила зміна теж і в запасному полку, бо прийшов новий командир полковник Маркс, інтеліґентна людина, цікавився історією нашого народу та психологією нашого вояцтва. Мене призначено його заступником з особливими вишкільними завданнями. Хочу з приємністю відмітити, що співпраця з новим полковником була дуже добра і дружня.

З погіршенням воєнної ситуації німецьке головне командування погодилося остаточно, щоб Дивізія називалася таки Українською Дивізією, і навіть на диво погодилося, щоб український національний прапор вивішувано поруч німецького. Частіше почали тепер відвідувати нашу Дивізію о. митрат Лаба, полк. Бізанц, Вехтер та інші німецькі високі чиновники, що мали таке чи інше відношення до нашої Дивізії.